ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БАЗОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ
Листопада 14, 2019, 01:17:55 pm *
Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.

Увійти
Новини:
Сторінок: [1] 2   Вниз
  Друк  
Автор Тема: Поезія - мова космосу  (Прочитано 15607 раз)
СвітЛана
Administrator
Newbie
*****
Повідомлень: 23


Перегляд профілю
« : Листопада 08, 2011, 01:54:06 pm »

Поезія -це мистецтво, яке обчислює, навіть саме того не усвідомлюючи. Знаю, що серед вас багато юних поетів. Давайте спробуємо поділитись власною творчістю та  мистецтвом за допомогою слова та рими створювати художні образи. Можливо, у вас є талант справжнього митця слова Усміхнений!
« Останнє редагування: Листопада 08, 2011, 02:30:09 pm від Світлана » Записаний
СвітЛана
Administrator
Newbie
*****
Повідомлень: 23


Перегляд профілю
« Відповідь #1 : Лютого 12, 2012, 09:53:52 pm »

Як поетесса і член Хмельницької обласної спілки "Поділля" хочу познайомити вас зі своєю творчістю. Завітайте на мою конкурсну сторінку Всеукраїнського конкурсу "Поетичні таланти української освіти"  http://ukrosvita-rating.com/konkurss/poet/ukpoet.htm. Буду рада вашим коментарям і оцінкам. А також чекаю на вашу творчість і спроби пера))
Записаний
Яременко Наталія
Newbie
*
Повідомлень: 3


Перегляд профілю
« Відповідь #2 : Лютого 11, 2013, 02:29:43 pm »

Вірші я не пишу, але захоплююсь прекрасними поезіями Ліни Костенко, Лесі Українки, Олександра Пушкіна.
Записаний
Іра Свендер
Newbie
*
Повідомлень: 6


Перегляд профілю
« Відповідь #3 : Лютого 11, 2013, 07:14:51 pm »

Жодна людина ніколи не була великим поетом, не ставши одночасно одним
із глибоких філософів”
Записаний
Ір@
Newbie
*
Повідомлень: 3


Перегляд профілю
« Відповідь #4 : Лютого 16, 2013, 04:05:51 pm »

Особисто я дуже давно не пишу вірші,але захоплююсь поезіями Анни Ахматової
Записаний
Таня Козачок
Newbie
*
Повідомлень: 2


Перегляд профілю
« Відповідь #5 : Лютого 18, 2013, 06:52:52 pm »

Поезія – то є людська душа,
То втілена в словах таємна мрія,
То усмішка дитини на устах,
Що словом душу матері зігріла…
Записаний
Аня Білик
Newbie
*
Повідомлень: 2


Перегляд профілю
« Відповідь #6 : Лютого 18, 2013, 08:22:20 pm »

Вірші я не пишу, але захоплююсь прекрасними поезіями Лесі Українки, Тараса Шевченка , Володимира Сосюри і ось моя з улюблених поезій :

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Записаний
Світлана Стельмащук
Newbie
*
Повідомлень: 4


Перегляд профілю
« Відповідь #7 : Лютого 18, 2013, 08:37:09 pm »

Я захоплюююсь поезіями, але не пишу їх, бо це справа майстрів . Мені подобаються  твори де відображається певна тема і яка б мене зацікавила .Особливо мене зацікавила поетеса Олена Теліга її доля не легка і не сподівана. За все життя поетеса написала близько 40 віршів, у яких відображено суть.  Отже, бути поетом, митцем свого слова- це прикрасно !!! Не варто соромитись цього.

СОННИЙ ДЕНЬ
 
Безтурботність і світлий спокій…
Сонний день всі думки придушив,
Не шумлять дерева високі,
Теплий мох підбирає кроки,
І крім нас — ні душі.

Мрії, спогади — все згоріло…
Легко жить без великих хотінь!
Ніжно ранять промінні стріли
І зривають весняні крила —
У мережану тінь.

Але там, де берізка-пані
Шаль прозорий нам кинула в дар,
Всі думки колихнулись, п’яні,
І пориву зломить не в стані,
Піднялись аж до хмар!

Голос твій затремтів, мов птиця,
Під потоком палаючих слів
Про козацькі степи й станиці
І про все, що лише присниться
Не на рідній землі.

Поховалась в зелених травах,
Відкотилася казка проста…
Але кожне із слів яскравих
Обірвалось на душу мляву,
Ніби весла на став.

Сну нема! Ми б летіли в гори,
В височінь, аж на соняшний шпиль,
Бо під ним всю пекучу змору
Захлисне і напоїть море —
Чорне море — мов хміль!   

Записаний
Марія Собіборець
Newbie
*
Повідомлень: 4


Перегляд профілю
« Відповідь #8 : Лютого 19, 2013, 08:29:43 am »

«Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі...» ( Ліна Костенко)
І справді, що ж таке поезія? На це питання конкретної відповіді нема. Кожен розуміє це поняття по-своєму. Особисто для мене поезія – це те, що не дає мені згаснути. Поезія додає мені снаги у житті. Це щось прекрасне, без чого я просто не вмію жити, без чого не уявляю життя. Поезія навчила мене цінувати дружбу, ніколи не здаватися, навчила відстоювати свої права, любити батьківщину, золоте сонце, зелену траву, барвисті квіти, спів соловейка, шепіт вітру, голубий безмежний простір неба... Поезія навчила мене кохати. Вона промовляє до мене сильним голосом Шевченка і Франка, ніжними устами Ліни Костенко і Лесі Українки, жартує зі мною словами Степана Олійника... Поезія вчить мене жити. І за цю науку я буду вдячна їй до кінця свого життя.
    Коли я починаю писати власні вірші, тоді,  немов з надр моєї душі починає витікати дзвінкий струмок почуттів, який переплітається із мелодіями  кохання! Вашій увазі представляю вірш власного написання, строфи якого надіюсь заграють на струнах ваших сердець і зігріють ваші душі!!!
Мелодия звучит, как пенья соловья,
И вдруг произнесешь : «Любимая моя».
Мой взгляд в толпе сумеешь уловить
И уже блеск глаз тебе уж не забыть !

Ты улови те ноты, которые звучат,
Они играют с твоем сердцем в такт,
Где есть два сердца, стучащих в унисон,
Лишь только там рождаеться любовь!

Цени мой первый взгляд, мою улыбку,
Дрожащие ресницы на ветру,
Ведь как награду Бог послал тебе меня,
Тогда с тобою будем вместе ты и я!

И в небесах зажжеться звездочка тепла,
Коснемся лучиком дыханья лета,
И незабудку в ладонях солнечные лучики несут,
И освещают ангелы наш лучезарный путь!

Автор Марія Собіборець
Записаний
TAMARA Stolyarik
Newbie
*
Повідомлень: 5


Перегляд профілю
« Відповідь #9 : Лютого 19, 2013, 05:58:17 pm »

Що таке поезія?
Що  таке  поезія?
 Це  –  мука:
 Підступає,  множиться,  болить.
 Іноді  візьме  тебе  за  руку,
 Іноді  відпустить  і  мовчить.

 Що  таке  поезія?
 Це  –  свято:
 Грає  в  тобі  музикою  слів,
 Молодечо,  радісно,  крилато
 Викресає  іскру  з  почуттів.

 Що  таке  поезія?
 Це  –  совість:
 Бо  коли  несила  говорить,
 А  вона  заплаче…  І  говорить,
 І  сльозою  кожною  бринить.

 Що  таке  поезія?
 Це  –  проза,
 Що  до  рими  пнеться  в  лабіринт.
 Вулканічна  лава,  що  морозить.
 Жар  вогню,  що  в  спеку  холодить.

 Що  таке  поезія?
 Молитва.
 Звернення  до  Бога  і  людей.
 Це  -  любові  невимовне  світло,
 Що  до  Тебе  крізь  цю  ніч  веде.
Записаний
Андрій1
Newbie
*
Повідомлень: 4


Перегляд профілю
« Відповідь #10 : Лютого 19, 2013, 09:24:31 pm »

Що таке поезія?
Що  таке  поезія?
 Це  –  мука:
 Підступає,  множиться,  болить.
 Іноді  візьме  тебе  за  руку,
 Іноді  відпустить  і  мовчить.

 Що  таке  поезія?
 Це  –  свято:
 Грає  в  тобі  музикою  слів,
 Молодечо,  радісно,  крилато
 Викресає  іскру  з  почуттів.

 Що  таке  поезія?
 Це  –  совість:
 Бо  коли  несила  говорить,
 А  вона  заплаче…  І  говорить,
 І  сльозою  кожною  бринить.

 Що  таке  поезія?
 Це  –  проза,
 Що  до  рими  пнеться  в  лабіринт.
 Вулканічна  лава,  що  морозить.
 Жар  вогню,  що  в  спеку  холодить.

 Що  таке  поезія?
 Молитва.
 Звернення  до  Бога  і  людей.
 Це  -  любові  невимовне  світло,
 Що  до  Тебе  крізь  цю  ніч  веде.
Дуже красиві слова))))))
Записаний
Альона Поліщук
Newbie
*
Повідомлень: 4


Перегляд профілю
« Відповідь #11 : Лютого 20, 2013, 08:10:11 pm »

Ми розумні, начитані, талановиті... Ми творчі люди... Ми цвіт нації... Майбутнє за нами... Майбутнє обираємо ми...

Люблю, коли чоло моє цілуєш,
Здається, так лиш мама цілувала.
І серце рветься із грудей, хіба не чуєш?
Й з-під ніг земля кудись давно пропала.

Люблю, коли цілуєш мої плечі.
Гарячий дотик обпікає мою шкіру…
Коли спадають на підлогу наші речі,
Тоді я тільки смирна жертва свого звіра.

Люблю, коли цілуєш моє тіло,
Як пестять ніжно шию твої губи,
Коли Ти ніжно дотиком й несміло
Мене доводять до знемоги й згуби.

Люблю, коли цілуєш мої руки.
Здається, ладна всю себе віддати в рабство.
Мій особистий афродизіак – це звуки
Голосу твого, захмелені нахабством.

Люблю, коли цілуєш мої очі.
Так щиро вже давно не цілували.
Питаєш,чи я хочу залишитись?Молю: «Хочу!»
Як жаль, що оборона ночі рано впала…

Люблю з тобою поруч просто бути.
Люблю, коли говориш, що найкраща,
Бо лиш з тобою можу все і всіх забути,
А як і згадую, сама себе спиняю: «Нащо?»…
Записаний
Інна Тенянова
Newbie
*
Повідомлень: 2


Перегляд профілю
« Відповідь #12 : Лютого 24, 2013, 03:13:48 pm »

мені подобаються вірші Тараса Шевченка
ось один з найулюбленіших
Доля
 
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
«Учися, серденько, колись
З нас будуть люде»,— ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава — заповідь моя.

 
Записаний
Lilya
Newbie
*
Повідомлень: 2


Перегляд профілю
« Відповідь #13 : Лютого 24, 2013, 03:39:14 pm »

Ліна Костенко поетеса з великої літери.Її вірші мене захоплюють..
Я кину все. Я вірю в кілометри…

Я кину все. Я вірю в кілометри –
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри,
Котра була богінею землі.
О, розмотай шляхи мені, богине!
Світ за очі від себе забіжу.
Рятуй мене, врятуй мене, бо гине
моя душа, задивлена в чужу.
Так ніжно, так беззахисно, так віддано,
так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою і віддалю,–
ні спогаду з тобою не візьму.
В гірких оазах сонячної цедри,
де грім тримає зливу в рукаві,
де тільки версти, дерев’яні зебри,
пасуться в запорошеній траві,–
хай буде степ, хай буде ліс і гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихі на око семафори
мені дорогу смутком переллють!

 
Записаний
Садовець Дарія
Newbie
*
Повідомлень: 3


Перегляд профілю
« Відповідь #14 : Березня 24, 2013, 12:59:49 pm »

Вірші я не пишу,але захоплююсь поетами світової літератури.Поет який мені дуже подобається це-Поль Верлен,
"Так тихо серце плаче"-це мій найулюбленіший вірш.

Так тихо серце плаче,
Як дощ шумить над містом.
Нема причин неначе,
А серце ревно плаче!
О, ніжно як шумить
Дощ по дахах, по листю!
У цю тужливу мить
Як солодко шумить!
Відкіль цей плач, не знати,
В осиротілім серці?
Ні зради, ні утрати,-
Відкіль журба, не знати.
Найтяжчий, певне, сум-
Без гніву, без любові,
Без ревнощів, без дум-
Такий нестерпний сум.
Із серця рветься плач,
Як дощ іллється з неба.
Від зради чи невдач,
Відкіль цей тужний плач?
О, хлюпотіння зливи
По крівлях, по землі!
На серце нещасливе
Спливають співи зливи.
Лягає без причин
Туга на серці туга.
З відчаю хоч кричи!
Печалюсь без причин.
Від муки дітись ніде,
Рве серце марний жаль.
Любові й зненавиди
Нема, а дітись ніде! 
« Останнє редагування: Березня 24, 2013, 01:13:27 pm від Садовець Дарія » Записаний
Сторінок: [1] 2   Нагору
  Друк  
 
Перейти в:  

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БАЗОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ | Powered by SMF 1.1.4.
© 2005, Simple Machines LLC. All Rights Reserved.

Minerva Theme | The Simple Machines Forum Directory